Синьо-жовте диво: прапор,що пахне небом і хлібом
Український прапор — це жива душа нашої землі, виткана з найрідніших кольорів. У ньому немає холодного офіціозу, лише тепле дихання вічності та відгомін нашої славної історії. Сучасний стяг офіційно затвердили 28 січня 1992 року, але його коріння сягає глибини віків.
Княжа доба. Поєднання золота і синяви зігрівало серця предків ще з часів Київської Русі. У 1410 році у славетній Грюнвальдській битві Львівська хоругва із золотим левом на лазуровому тлі відважно йшла у бій, захищаючи рідні кордони.
Світанок надії. У 1848 році, під час європейської «Весни народів», синьо-жовтий стяг уперше замайорів над ратушею Львова. Саме тоді він став гучним маніфестом і символом національного пробудження українців.
Крізь темряву до світла. У буремному 1918 році цей прапор став державним для УНР та ЗУНР. Навіть у радянські часи, коли за ці кольори ув'язнювали, люди таємно вивішували їх як знак непокори. Наприклад, у 1966 році двоє сміливців підняли наш стяг над будівлею інституту в Києві.
Благословення волі. У липні 1990 року прапор гордо підняли над мерією Києва, а згодом внесли до зали Верховної Ради. Сьогодні ми щороку святкуємо День Державного прапора 23 серпня, згадуючи весь цей довгий і величний шлях.Сьогодні ці два кольори — наше найтепліше укриття. Це безкрає мирне небо, що обіймає золоті пшеничні поля, та незламна віра в те, що світло завжди перемагає темряву.
